Процедура рецензування

Процедура рецензування рукописів у журналі "Проблеми історії Голокосту: український вимір"

Наше видання прагне публікувати лише дійсно фахові дописи. Тому всі матеріали проходять процедуру двостороннього сліпого (анонімного) рецензування.

Після отримання запропонованого до публікації матеріалу, редакція проводить первинну оцінку його відповідності профілю видання, науковим стандартам та правилам оформлення.

Далі відповідальний редактор визначає для статті рецензента (або рецензентів). Ним може бути член редакційної ради або зовнішній фахівець – спеціаліст у відповідній проблематиці (обов’язковою умовою є наявність власних публікацій рецензента з теми, виданих впродовж останніх 5 років). Для усунення можливості впливу на рецензента та/або суб’єктивізації оцінок, процедура рецензування відбувається анонімно:

- рецензенту не розкриваються відомості про автора/авторів;

- автору/авторам не розкриваються відомості рецензентів.

 Під час оцінювання матеріалів редколегія рекомендує рецензентам звертати особливу увагу на:

• коректність постановки дослідницьких мети та завдань;
• повноту врахування наявних джерел і фахової літератури;
• відповідність авторських висновків аналізованим джерелам;
• відсутність плагіату, коректність посилань.

 За результатами експертного оцінювання рецензент може:

- рекомендувати статтю до публікації;

- рекомендувати статтю до публікації після доопрацювання на основі висловлених зауважень та побажань;

- не рекомендувати статтю до публікації.

Своє рішення рецензент має чітко мотивувати. Для спрощення оформлення результатів експертної оцінки редколегія журналу радить рецензентам використовувати форму, доступну за лінком. 

Оформлена рецензія надсилається в редакцію електронною поштою у вигляді скан-копії.

Копії рецензій (із прихованими даними рецензентів) редакція надсилає авторам поданих матеріалів разом із повідомленням про їхнє прийняття до друку або відмову від публікації.

Редакцією передбачена можливість додаткового рецензування матеріалів. Головною підставою для цього може бути гостра дискусійність положень, висловлених у пропонованій публікації. Іншою підставою може вважатися низький рівень первинного експертного висновку.